«За тих, хто впав в бою за крок до перемоги»
8 травня 2015 року
Мета: нагадати учням героїчні та трагічні сторінки визволення України від німецько- фашистських загарбників; сприяти вихованню любові до рідної землі, інтересу до минулого свого краю, виховувати в учнів почуття вдячності воїнам- ветеранам і почуття гордості за подвиг українського народу в роки Великої Вітчизняної війни.
Форма проведення: усний журнал.
Ведучий 1: Щасливий ранок зустрічає
В травневім сонці мирний рік,
І радістю весна буяє,
Й луна дітей веселий крик.
Ведучий 2: Велике свято на порозі –
Цей Переможний день весни!
І пам’ять стала при дорозі
Героїв вшанувать війни:
За шляхом шлях, мов коні цугом,
По них роки йшли, як солдати:
І сорок перший, й сорок другий,
І сорок третій, …й сорок п’ятий!
Ведучий 1: 1 вересня 1939 року Німеччина перетнула кордон Польщі й розпочала Другу світову війну. Керівництво Німеччини прагнуло завоювати весь світ, поставивши народи планети на коліна...
Ведучий 2: 22 червня 1941 року, без проголошення війни, о четвертій годині ранку гітлерівська Німеччина на пала на Радянський Союз. Розпочалася Велика Вітчизняна війна. Українські землі стали ареною великих битв, руйнувань, жертв і страждань.
Ведучий 1: Війна на території України не припинялася ні на годину — з 22 червня 1941 по 28 жовтня 1944 року. З цих 40 місяців 35 припадають на активні бойові дії регулярних військ.
Ведучий 2: Гула, стогнала і ревла земля,
Сивіли в горі мати і кохана.
В огні була Вкраїнонька моя —
Була війна жорстока, Вітчизняна.
Живі і мертві, мертві і живі
Герої наші — воїни-солдати,
Ми знаємо: у тій страшній війні
Змогли ви ворога здолати.
Ведучий 1:
Це на світанку сталося колись:
Стривожений, із муками і жалем
Світ стрепенувся, кров’ю вмить заливсь,
Неначе розпанаханий кинджалом.
Війна назустріч молодому дню
Із гуркотом, із брязкотом котилась,
Лавиною металу і вогню
На нашу землю й долю навалилась.
Ведучий 2:
Війна далека, але пам’ять близько:
На кожнім кроці, в кожнім із сердець.
Ми голови схиляєм низько-низько
І до могил приносимо вінець.
пісню Я. Френкеля на вірші Р. Гамзатова «Журавлі»
Ведучий1:
Починаємо найсвятішу тему,
Вибираємо найщиріші барви.
Скільки світла в імені твоєму,
Скільки в ньому доблесті і слави.
Ведучий 2: Перемога! Ясна Перемога –
Скільки миру, Свободи й Весни.
Ми доземно вклоняємось нині
Всім героям, звитяжцям війни!
Ведучий 1: Овіяне невмирущою славою, омріяне й вистраждане, гартоване у вогні вікопомної битви, на крилах весни лине до нас свято Перемоги.
Тисяча чотириста вісімнадцять днів та ночей ішов наш народ до цього великого дня від трагічної дати 22 червня І941 року...
Ведучий 2:
Скільком їх світлий час надій, терзань і звершень
Вогнем позначив сорок перший...
Ведучий 1:.
Це все було... Були німі кургани,
Війна ішла не на життя - на смерть.
Гриміли залпи і ятрились рани,
І світ ішов, здавалось, шкереберть...
Ведучий 2.
Чорний смерч війни спопелив 27 мільйонів життів. У кровопролитній битві з фашизмом Україна втратила кожного шостого свого жителя. Імена наших земляків навіки занесено в скрижалі пам’яті жертв найстрахітливішої з усіх війн...
Ведучий 1:.
За тих, хто тут відважно воював,
Хто не боявся горя і знемоги,
Хто впав в бою за крок до Перемоги,
Хто в смертну мить Вітчизну оспівав –
Оця сльоза ніколи не зітреться,.
Що в правді нашій і чужій вині...
Лишилась Батьківщина біля серця
Своїх синів, загиблих на війні.
Ведучий.
Вшановуємо світлу пам’ять тих, хто поклав своє життя на вівтар Перемоги, хвилиною мовчання.
(Фонограма стуку метронома, Хвилина мовчання).
Ведучий 1::
За Перемоги дорогу ціну
Вклонімося доземно всім солдатам,
Що міряли дороги крізь війну,
Із пункту «41-й» в «45-й».
Ведучий 2 :
Вітаймо їх – хто повернувсь живим додому,
Та уві сні ще довго воював,
Всіх тих, хто втамувавши біль і втому
Свій Отчий край з руїни піднімав!
Ведучий 2 :
Пам’ятайте про тих, що безвісти пропали,
Пам’ятайте про тих, що не встали, як впали.
Пам’ятайте про тих, що згоріли, як зорі,—
Такі чисті і чесні, як повітря прозоре.
Ведучий 1::
Пам’ятайте про тих, що за правду повстали,
Пам’ятайте про тих, що лягли на заставах.
Пам’ятайте про тих, що стрибали під танки...
Є в місцях невідомих невідомі останки.
Ведучий 2:
Є в лісах, є у горах і є під горою —
Менше в світі могил,ніж безсмертних героїв.
Пам'ятайте про них і у праці, і в пісні —
Хай відомими стануть всі герої безвісні.
Пісня
Ведучий 2 :
Скотилася сльоза у ветерана
І в серці заболіла давня рана,
Згадались друзі, що травою вкриті...
Стає все менше їх на білім світі.
Начищені всі ордени й медалі –
Це звіти їхні, радощі й печалі,
Це та епоха, ті болючі рани.
Уклін Вам, сивочолі ветерани.
Ведучий 1:.
Несемо вам свою любов,
Повторюємо клятву знов.
Що ми готові в майбутті
Долати труднощі в житті,
Щоб ниви і сади цвіли
Там, де герої полягли!
Ведучий 2:
Іменем жінки, що овдовіла,
Іменем матері, що з печалі сивіла,
Іменем сина, що батька не знав,
Іменем батька, що в січі смертній впав
Ми проклинаєм війну жорстоку,
Яка відібрала у людства спокій.
Ведучий 1:.
Іменем тих, хто в колисці сьогодні,
Іменем тих, хто над краєм безодні,
Іменем ще не народжених,
Сном немовлят не стривожених
Клятву полеглим героям даєм,
Що на землі мир святий збережем!
Ведучий 2:
Стоять безмовно обеліски вічні,
І сняться їм дороги героїчні.
Вогонь не гасне і не в’януть квіти,
А ми кладем гірлянди на граніти.
( пісня «Степом, степом». )
Ведучий 2:
Ми знову прийдемо до Вічного вогню,
Рокам ніколи пам’яті не стерти
Про тих, хто пережив страшну війну,
І тих, хто залишивсь в обіймах смерті.
Ведучий 1:
Ми знову прийдемо до Вічного вогню...
Із нами прийдуть і онуки, й діти,
Щоб ветеранам до землі вклонитись,
Щоб вшанувати їхню сивину.
Ведучий 2:
Нехай Господь дарує їм літа,
Тепло і затишок, щасливі дні безхмарні.
Нехай щороку зелень молода
Встеляє килимом стежки у завтра.
Ведучий 1:. Шановні друзі! В цей святковий день прийміть найщиріші побажання миру, злагоди й добробуту. Шани й любові дорогим ветеранам, дітям війни від людей та ваших близьких. Нехай священний вогонь Перемоги буде оберегом вашої щасливої долі на многії-многії літа!
|